Урок 45.
Тема: Українці у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй у роки Другої світової війни. «Українське питання» на Ялтинській та Потсдамській конференціях. Ціна війни.
Мета: охарактеризувати участь українців у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй у роки Другої світової війни, проаналізувати вирішення «українського питання» на Ялтинській та Потсдамській конференціях, визначити, яку ціну мала війна для українців; розвивати вміння аналізувати та узагальнювати історичний матеріал, удосконалювати навички розв’язання тестових завдань; виховувати в учнів національну самосвідомість.
Очікувані результати Після цього уроку учні зможуть:
- характеризувати участь українців у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй у роки Другої світової війни;
- оцінювати значення Ялтинської та Потсдамської конференцій для України;
- висловлювати власні думки щодо наслідків війни для України та внесок українців у перемогу;
- розв’язувати тестові завдання з теми у форматі ЗНО.
Основні поняття та терміни: Об’єднані Нації, «українське питання», Перемога.
Мотивація навчальної діяльності
Із визволенням території України від окупантів війна для українців не закінчилася. У складі армій Радянського Союзу та військових формувань держав Об’єднаних Націй українці продовжували боротися з нацизмом до повного завершення Другої світової війни. Одним з тих, хто встановив прапор Перемоги над рейхстагом був українець Олексій Берест. А 2 вересня 1945 р., коли на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР, від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.
Про внесок українського народу в перемогу Об’єднаних Націй над нацизмом та ціну, яку заплатив наш народ за Перемогу, піде мова на сьогоднішньому уроці.
Вивчення нового матеріалу
1. Участь українців у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй у роки Другої світової війни
Найбільше українців нараховувалося у тих військових з’єднаннях, що формувалися в Україні, або тих, які компактно поповнювалися за рахунок її людських ресурсів. Так до лав Червоної армії з українських територій було мобілізовано більше 6 млн. осіб. Однак значна розпорошеність українців у світі та входження українських територій до складу сусідніх СРСР держав сприяла тому, що багато з них призивалося в армію з поза меж України.
1)Робота з картою. Давайте пригадаємо,які українські території до початку Другої світової війни знаходилися в складі сусідніх з Радянським Союзом держав.
2)Завдання: Прослухайте повідомлення . Визначте кількість українців та причини їх участі у військових формуваннях Польщі та Чехословаччини
Виступ учня. Участь українців у військових формувннях Польщі та Чехословаччини.
120 тис. українців воювали проти Вермахту у складі Війська Польського. Переважно це були польські громадяни, які походили з Галичини та Волині, що входили до міжвоєнної Польщі. У І піхотній дивізії ім.Тадеуша Костюшко 20% складали українці. Крім того, на польській службі перебували кілька десятків ветеранів українських армій 1917–1920 рр. Ці офіцери також захищали Польщу в 1939 р. Після поразки Польщі у 1939 р. українці продовжили воювати у складі польських збройних сил під радянським і британським командуванням. Вступаючи до польських формувань в СРСР, українці рятувались від загибелі в ГУЛАГ. З цієї ж причини 11 тисяч закарпатських українців пізніше вступили до 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Людвіга Свободи.17 вересня 1939 р. східний кордон Польщі перетнула Червона Армія. Так у Другу світову війну вступили радянські українці.
Участь українців у військових формуваннях Канади та США.
Найчисельніша українська діаспора в Канаді неодночасно сприйняла початок війни: в середовищі прорадянського українства панували антигітлерівські настрої, в націоналістичних колах сподівалися, що розвиток подій створить можливість відновити українську державність.
Урядові кола Канади не могли байдуже ставитись до заяви деяких представників ОУН, які поділяли пронімецьку орієнтацію. З міркувань національної безпеки канадські спецслужби потурбувалися про відповідний контроль над українською меншістю. Після нападу нацистів на Польщу й оголошення Великобританією війни Німеччині деяких осіб української громади, звинувачених у нелояльності, ув’язнили в канадські трудові табори.
Коли ж Канада стала членом антигітлерівської коаліції, українці дістали широкий доступ до її Збройних Сил. За різними джерелами в канадській армії служило від 35 до 50 тис. українців (11,4% канадських українців). Вони проходили службу як на американському континенті, так і в Гонконгу, де втрати серед них досягли 34% від загальної кількості. В Канадському батальйоні, який боронив Гонконг, українці становили відсоток, що в 4 рази перевищує відсоток, який вони становлять в числі населення Канади.
Ставлення державної адміністрації США до тієї частини американських українців, які сповідували радикальні націоналістичні погляди, також було негативним. Однак значна частина українців, що мешкала в США, добровільно рекрутувалась в різні служби американської армії. Близько 40 тис. американців українського походження воювали в тихоокеанському регіоні, в малій Азії, Північній Африці, Європі, брали участь в поставках до СРСР по ленд-лізу, брали участь в операції «Оверлорд» і, нарешті, зустрілися з своїми земляками-українцями на Ельбі в 1945 р.
Участь українців у військових формуваннях Великої Британії та Франції.
Британський уряд також прохолодно сприймав визвольні тенденції в українському русі, по-перше, засуджуючи терористичний характер дій українських націоналістів проти польських владних структур, а по-друге, небезпідставно підозрюючи співробітництво Німеччини та ОУН. Однак Англія, а разом з нею і Франція своєрідно розігрували українську карту. Так, в інформації нацистської політичної розвідки від 3 березня 1940 р. говорилось «З початку війни активізувалася діяльність ворожих держав стосовно Радянського Союзу. Вони приділяють цьому питанню підвищену увагу, висунули лозунг звільнення від іга Москви й усіма засобами намагаються залучити на свій бік представників його народів. Активність Парижа та Лондона виявляються наприклад, у створенні «українського легіону» у Франції та національних частин кавказців у армії Вейгана».
Все ж, яку б гру не вели політики, британські та французькі українці виявили неабиякий патріотизм по відношенню до нової батьківщини. Після нападу Німеччини на Францію українство, яке гуртувалось навколо Українського Народного Союзу (УНС), виявило бажання зі зброєю в руках захищати французьку землю. Лише через канцелярію УНС в Парижі заявили про своє бажання воювати 7000 українців. 5 тис. з них, визнаних придатними, в складі «Іноземного Легіону» брали участь у всіх великих боях за Фландрію, під Седаном, над Сомою (травень 1940 р.), над Сеною, Марною, Луарою, Соною (червень 1940 р.).
Статус окремих підрозділів у таборі французького руху Опору отримали, три українські формування – курінь ім. І.Богуна, курінь ім. Т.Шевченка та підрозділ поручика Круковського. Два перші сформовані в 1941–1942 рр. як українські батальйони «шуцманшафту», в складі 30 піхотної дивізії СС були кинуті проти «макі» і в серпні 1944 р. перейшли на їхній бік. До відділу поручика Круковського належали ті, хто втік з частин української дивізії «Галичина», яка навесні-влітку 1944р. проходила підготовку у Франції.
Підсумок: Отже, під час Другої світової війни значна кількість українців (у Війську Польському – 120 тис., у армії США – 80 тис., військах Британської імперії – 45 тис., французьких військах – 6 тис. і т.д.) боролася на боці Об’єднаних Націй та зробила вагомий внесок в розгром ворога на різних континентах світу.
2. «Українське питання» на Ялтинській та Потсдамській конференціях? Де і коли було зроблене дане фото? Хто на ньому зображений?
?- Пригадайте, коли розпочала роботу Ялтинська та Потсдамська конференції? Які питання вони мали вирішити?
Наближення завершення війни все гостріше ставило на порядок денний питання про повоєнний устрій Європи і світу. Його розв’язанню були присвячені Ялтинська і Потсдамська конференції, де зібралися лідери США, Англії і СРСР. Рішення конференцій стосувалися і України.
Завдання. Ознайомтеся з текстом та трьома реченнями дайте відповідь на питання : Як ви оцінюєте значення для України Ялтинської і Потсдамської конференції?
( Роздатковий матеріал) «Українське питання» на Ялтинській та Потсдамській конференціях
Наближення війни до завершення вимагало від учасників антигітлерівської коаліції вирішення важливих міжнародних питань. Ці питання обговорювалися на:
1. Кримській міжнародній конференції, що відбулася в Ялті 4-11 лютого 1945 р. В ній взяли участь глави урядів СРСР (Й. Сталін), США (Ф. Рузвельт) та Великої Британії (В. Черчілль).
2.Потсдамській міжнародній конференції, що відбулася 17 липня – 2 серпня 1945 р. Делегацію СРСР очолював Й. Сталін, CШA репрезентував Г. Трумен, який став президентом після смерті у квітні 1945 р. Ф. Рузвельта, а Велику Британію спершу представляв В. Черчілль, а потім лідер лейбористів, які перемогли на парламентських виборах, – К. Еттлі.
На Ялтинській конференції, яку разом із наступною Потсдамською конференцією українські історики назвали «сестрами Великої Перемоги», вирішувалося і українське питання.
У Ялті для України з’явилась надія на остаточне узгодження лінії радянсько-польського кордону. «Велика трійка» постановила, що «східний кордон Польщі має проходити вздовж «лінії Керзона» з відхиленнями від неї у деяких районах від п’яти до восьми кілометрів на користь Польщі».
Крім того, було вирішено скликати міжнародну конференцію для створення ООН 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско.
7 лютого 1945 р. В. Молотов запропонував включити в число членів-засновників ООН Україну, Білорусію й Литву. Він підкреслив, що ці республіки «зазнали найбільших жертв у війні та були першими територіями, на які вдерлися німці». Ф. Рузвельт і У. Черчілль у принципі погодилися з цим, але обмежили кількість республік до двох. Наступного дня (8 лютого) А. Іден заявив, що Великобританія і США «підтримують СРСР у тому, щоб серед первинних членів організації були дві радянські республіки».
Саме в Ялті 11 лютого й було вирішено «Великою трійкою» включити в число фундаторів ООН Україну й Білорусію. Керівники США й Англії вперше зафіксували їх міжнародний статус.
У Потсдамі СРСР вдалося умовити союзників визнати його кордони станом на 22 червня 1941 р. (з деякими змінами на користь Польщі). Так, в складі СРСР залишилася Бессарабія та Північна Буковина (згідно з пактом про ненапад та договором про дружбу і кордони з Німеччиною – 1939 р.).
Отже, ці дві конференції мали важливе значення для України.
Відповіді учнів супроводжуються слайдами 32-33.3.Ціна Перемоги
Наслідком зіткнення двох тоталітарних режимів - Гітлера та Сталіна - стали небачені жертви як серед військових, так і серед цивільного населення України; територія між Карпатами і Доном перетворилася, за висловом американського історика Тімоті Снайдера, на «криваві землі».
Завдання: Перегляньте відеоролик «З щоденника Олександра Довженкою. Ціна війни» та ознайомившись з текстом підручника , заповніть таблицю і оцініть наслідки війни для українців.
Наслідки війни для населення України |
Людські втрати | Матеріальні втрати |
|
|
Узагальнення та систематизація
Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тис.), США (до 80 тис.), Канади (до 45 тис.), Франції (до 5 тис.). З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (до 250 тис.), Румунії (до 24 тис.), Угорщини (до 20 тис.), Словаччини (до 2 тис.), Хорватії (1,5 тис.). Для українців воєнні дії не припинилися 8 травня, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 р.
Сукупні демографічні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939 –1945 років наразі оцінюються у 8–10 млн осіб. Україна в результаті Другої світової війни зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45% від збитку усього СРСР.
Позитивним надбанням для України по завершенню Другої світової війни стало надання їй статусу співзасновниці ООН, що було визнанням внеску Українського народу у перемогу над нацизмом і зміцнення миру в усьому світі. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН. Фактор багаторічного членства України в ООН позитивно вплинув на процес міжнародного визнання її незалежності в 1991 році.
Ще одним позитивним моментом було те, що по закінченню війни українські землі вперше за багато століть були зібрані в межах однієї держави. Це заслуга наших дідів! І нинішньому поколінню варто пам’ятати, якою дорогою ціною українському народові далося здійснення мрії про Соборність, а тому ми сьогодні зобов’язані докласти всіх зусиль для збереження цілісності Української держави в її існуючих кордонах.
VII. Домашнє завдання
Підготуватися до Практичного заняття на тему: «Волею Українського народу..», «Війна в пам’яті родин»
Урок 44
Тема : Радянський наступ взимку 1942-1943 рр. Битва за
Дніпро. Депортація з Криму кримських
татар та інших народів. Завершення бойових дій на території України.
Мета : сформувати в учнів цілісне уявлення про розвиток подій на території України
в 1943-1944 pp.; , розкрити значення битви за Дніпро,
висвітлити події завершального етапу бойових дій на території України,
розвивати вміння працювати з різними джерелами знань, навички самостійної
роботи, працювати з контурною картою та
хронологічною таблицею; виробляти власний погляд на події, виховувати почуття
патріотизму, національної свідомості та гідності.
Основні поняття і терміни: чорносвитники
Основні
дати:
- грудень 1942 р. –
початок вигнання нацистських загарбників з України;
- 6 листопада 1943
р. – визволення Києва від нацистських окупантів;
- січень-лютий 1944
р. – Корсунь-Шевченківська наступальна операція;
- травень 1944р. — початок депортації кримських татар,
греків, вірмен, болгар з Криму у східні райони СРСР;
- 28 жовтня 1944 р.
– завершення вигнання нацистських окупантів зі всієї території України;
Хід уроку
І. Організаційний момент.
В історії
кожної держави є події, які її народ не може і не має права забути. Такою
подією для України є Друга світова війна. Це найскладніший, найтрагічніший і
водночас найгероїчніший її період. Страшні роки окупації залишили болючі
спогади про спалені села, зруйновані міста, скалічені долі мільйонів людей.
Сьогодні на
уроці ми здійснимо історичну подорож фронтовими дорогами на українських землях 1943-1944 pp. Але перш ніж вирушити у нашу подорож, нам
необхідно пригадати події, що відбулися в Україні протягом 1939–1942 pp.
Мотивація
навчальної діяльності учнів.
Таким чином, завдяки героїчному
опору та ціною величезних втрат радянських військ план «блискавичної війни» був
зірваний, замість 13 тижнів німці спромоглися захопити Україну тільки за 13
місяців. Як розвивалися військово-політичні події в Україні 1943-1944 рр. ми з’ясуємо сьогодні на уроці.
Вивчення нового
матеріалу, його сприйняття та осмислення.
.1.Початок визволення України від німецько-фашистських загарбників.
Протягом
уроку учні складають хронологічну
таблицю (в зошиті)
Визволення території України 1942-1944 рр.
23 липня 1942
р. німецькі війська розпочали наступ з метою захопити Сталінград, Астрахань,
закріпитися на Волзі. Розгорнулася велика Сталінградська битва(19 листопада
1942 р. — 2 лютого 1943 р.) , яка завершилась перемогою радянських військ. Перемога під
Сталінградом була початком докорінного перелому в ході Другої світової воєн.
З кінця грудня 1942 р. розпочалось визволення України від
німецько-фашистських загарбників. Воронезький та Південно-Західний фронти
перейшли у наступ.
18 грудня 1942 р. було визволено перший населений пункт та
території України - с. Півнівка Міловського району на Луганщині.
Після
поразки у Сталінградській битві і в ході зимового наступу Червоної Армії
гітлерівське командування вирішило провести великий наступ на
радянсько-німецькому фронті з метою повернення втраченої стратегічної
ініціативи. Для наступу противник обрав так званий Курський виступ, однак і тут
гітлерівські війська зазнали поразки. Курська битва знаменувала завершення
докорінного переламу в ході Другої світової війни. Гітлерівське командування
зазнало фіаско в своїй спробі повернути втрачену стратегічну ініціативу,
німецькі війська змушені були перейти до оборони.
З квітня по липень 1943 року на Україні панувало затишшя. Обидві сторони
готувалися до рішучих боїв.
В серпні 1943 радянські війська
здійснили штурм оборони німців уздовж Сіверського Донця і 23 серпня –визволений Харків.
Робота з документом.
Рейхскомісар України Е.Кох вимагав «… Необхідно добитися того, що при відходів з
районів України не залишалося жодної людини, жодної голови худоби, жодного
центнеру зерна, щоб не зберігся жоден дім, жодна шахта, щоб не залишилося
жодного колодязя, який би не був отруєний. Все повинно бути спалене і
зруйноване ».
Ставка Верховного
головнокомандування покривала значних втрат військ мобілізацією цивільного
населення , т.зв. « чорносвитники». Ставка
Верховного Головнокомандування наказом від 9 лютого 1942 року №089 надала право
призивати на військову службу не лише військовим радам армії, а й командирам
дивізій і частин у необмеженій кількості. Найстрашніше те, що більшість із
мобілізованих зовсім не мали військового досвіду, не проходили жодної
підготовки.
Свідчення письменника Анатолія
Дімарова:
|
— Коли село звільнили, всіх чоловіків від 16 до 60 років — всіх, аби
була нога–рука, а чи сліпий–глухий — не важливо — стали брати до
війська. Нас «озброїли» — дали по півцеглини і — «йдіть, іскупайтє
вину кров'ю», бо ми на окупованій території були. Мовляв, ви жбурляйте цеглу,
а німці нехай думають, що то гранати! Нас 500 душ вигнали на кригу
водосховища, навпроти — якийсь комбінат, німці вибили в мурі бійниці.
Сам мур — висотою метрів три. Попробуй через нього перелізти та по кризі
до нього добігти. Німці нас підпустили і вдарили кинджальним вогнем.
Повернутися назад не можна було — там сиділи смершівці з націленими нам
у спину кулеметами… Вибухнула міна, мене знову контузило, я впав. Коли мене,
непритомного, підібрали, в госпіталі не могли ту цеглину витягнути, так я в
неї вчепився і вона в мене вмерзла. Я, як справжній солдат, зброю на полі бою
не залишив (сміється). Хлопці казали, що з 500 душ лише 15 уціліли! А під
Ізюмом десять тисяч таких беззбройних поклали! І так винищували чоловіків по
всій Україні. Ніхто про це не пише. Я єдиний написав. Решту — мов
заціпило
|
Битва за
Дніпро - низка взаємопов'язаних стратегічних операцій
Великої Вітчизняної війни, проведених у другій половині 1943 на берегах Дніпра.
З обох сторін у битві взяло участь до 4 млн осіб, а її фронт розтягнувся на 750
кілометрів.
До середини серпня Гітлер
зрозумів, що радянський наступ зупинити не вдасться - принаймні до тих пір,
поки в рядах союзників не буде досягнуто згоди. Тому його рішенням було виграти
час за рахунок будівництва численних укріплень для стримування Червоної Армії.
Він вимагав, щоб солдати вермахту захищали позиції на Дніпрі всяку ціну.
Наказ спорудити комплекс оборонних споруд на правому березі Дніпра, відомий як " Східний вал ",
був відданий німецькою ставкою 11 серпня 1943 і почав приводиться у виконання
негайно. Правий берег - набагато вище і крутіше, ніж лівий,
що робило переправу тільки складніше. На додаток до всього, протилежний берег
був перетворений солдатами німецької армії в величезний комплекс перешкод і
фортифікаційних споруд, згідно з директивами вермахту.
Укріплення зводилися уздовж всього берега Дніпра,
але надії на забезпечення надійної і масованої оборони за такий короткий термін
були невеликі. Як наслідок, "Східний вал" не був однаково міцний на
всьому протязі фронту. Найсерйозніші укріплення були сконцентровані в місцях
найбільш вірогідної переправи радянських військ: у Кременчука та Нікополя, а
також в Запоріжжя.
Звільнення Лівобережної України та форсування
Дніпра було доручено військам п'яти фронтів. Координували дії фронтів маршали
Георгій Жуков та Олександр Василевський. Проти п'яти радянських фронтів
німецьке командування сконцентрувало 2-гу німецьку армію з групи армій
"Центр" та всю групу армій "Південь", якою командував
генерал-фельдмаршал Еріх фон Манштейн.
До середини жовтня сили, зібрані командуванням в районі нижніх переправ
через Дніпро, були вже здатні почати першу масовану атаку на німецькі укріплення
на протилежному березі в південній частині фронту. Так, на лінії фронту
Кременчук - Дніпропетровськ була спланована потужна атака. Разом з цим, по
всьому фронту були початі великомасштабні військові дії і переміщення частин
військ з метою відвернення німецьких сил (і уваги його командування) від
південних переправ і від району Києва.
Радянські війська зайняли протилежний від
німецьких військ берег практично на території 300 кілометрів. Всі штатні
плавзасоби були використані військами, але їх катастрофічно не вистачало. Тому
основні сили форсували Дніпро на підручних засобах: рибальських човнах,
імпровізованих плотах з колод, бочок, стовбурів дерев і дощок . Великою
проблемою була переправа важкої техніки: на багатьох плацдармах війська не
змогли швидко переправляти її в достатній кількості на плацдарми, що вело до
затяжних боїв за їх обороні і розширенню і збільшувало втрати радянських
військ.
На Букринському плацдармі була зібрана
ударна угруповання фронту. У жовтні 1943 року вона двічі переходила в наступ з
метою звільнити Київ ударом з півдня. Обидва настання були відбиті німцями.
Тоді до початку листопада одна танкова і одна загальновійськова армії, а також
кілька корпусів були таємно виведені з цього плацдарму і перекинуті на
Лютізький плацдарм північніше Києва. Удар звідти виявився повною несподіванкою
для супротивника. 6 листопада Київ був визволений і навколо нього був створений
другий стратегічний плацдарм.
Спроби німецького командування
ліквідувати його і повернути Київ були відбиті радянськими військами в ході
Київської оборонної операції. З її завершенням битва за Дніпро вважається
завершеною.
Битва за Дніпро явила собою
чергове велике поразка сил вермахту. Червона армія, яку Гітлер мав намір
надовго зупинити на Дніпрі, не тільки не була зупинена, але в короткі терміни
на широкому фронті форсувала одну з найбільших річок Європи і завдала вермахту
серйозної поразки, змусивши німецькі війська відступити по всьому фронту.
Звільнення Києва, столиці України, мало велике політичне та моральне значення.
Незважаючи на те, що більша частина території Правобережної України поки ще
перебувала під контролем вермахту, стало очевидним, що повне визволення України
і вихід Червоної Армії до кордонів Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі - це
лише питання часу.
3.Звільнення Правобережної та Південної України.
Завершення визволення України від німецько-фашистських загарбників.
Отже, у результаті проведених у січні—жовтні
1944 р. чотирма Українськими фронтами воєнних операцій територія українських
земель була остаточно звільнена від гітлерівських загарбників. 8 жовтня 1944 р.
було визволено останній населений пункт УРСР у межах кордонів 1941 р. (с.
Лавочне).
14
жовтня 1944 р. урочисте засідання в Києві з нагоди визволення України.
28
жовтня 1944 р. було визволено Ужгород — останній населений пункт у межах
сучасних кордонів України
4.Департація кримських татар, греків, вірмен
Доля багатьох жителів Криму склалась
трагічно. Кримсько - татарське населення півострова за обвинуваченням у
співробітництві з окупантами рішенням Державного Комітету Оборони у травні 1944
року було примусово виселене до Середньої Азії. Згодом така ж доля спіткала
греків, вірменів, болгар. Після проголошення незалежності України розпочалося
повернення кримських татар на півострів.
Робота з історичними джерелами
З постанови Державного Комітету Оборони № 5859 від 11
травня 1944 р. «Про кримських татар». Цілком таємно
«Багато кримських татар зрадили Батьківщину,
дезертирували з частин Червоної Армії, що обороняли Крим і переходили на бік
противника. Кримські татари співпрацювали з німецькою окупаційною владою, брали
участь в організованих німцями «татарських національних комітетах»,
переслідували нетатарське населення Криму, готували відокремлення Криму від
СРСР за допомогою німецьких збройних сил.
Враховуючи викладене, Державний Комітет Оборони ухвалює:
Всіх татар виселити з Криму і поселити їх на постійне
місце проживання як спецпоселенців в районах Узбецької PCP ... Зобов’язати НКВС
СРСР (т. Берія) виселення кримських татар завершити до 1 червня 1944 р.
Встановити такий порядок і умови виселення: а) дозволити спецпереселенцям взяти
свої особисті речі, одяг, посуд, продовольство; б) для організації прийняття від
спецпереселенців залишеного ними... зерна та сільгоспродуктів відрядити в Крим
необхідну кількість працівників; в) зобов’язати Народний Комісаріат Шляхів
Сполучень організувати перевезення спецпереселенців із Криму в Узбецьку PCP
спеціально сформованими ешелонами. Розрахунки перевезень здійснити за тарифами
перевезень засуджених...»
Голова Державного Комітету Оборони Й.
В. Сталін
Осмислення,
узагальнення та систематизація знань.
Кросворд
1. Звільнення кого-небуть або що-небуть
з неволі, полону, ув’язнення; звільнення.
2.Території якої держави в міжвоєнний
період були розділені між СРСР, Румунією, Польщею та Чехословаччиною.
3. Битва, яка дала початок
корінного перелому в ході Другої світової воєн.
4. Перший населений пункт визволений на території України
5. Місто, визволене 23 серпня 1943
р.
6. Умовна назва піхотних підрозділів
Червоної Армії, які були сформовані з цивільного населення окупованих територій після їх звільнення.
В бій вводились не підготовленими, без належної амуніції та зброї.
7. Місто, яке було визволене 6
листопада 1943 р.
8. Плацдарм, де були розбиті німецькі війська та прорваний
Східний вал.
9. Примусове переселення, вигнання чи
висилка з постійного місця проживання або з держави окремих осіб чи народів.
10. Останній населений пункт, який був
визволений у межах сучасних кордонів
України.
Підведення
підсумків уроку.
Отже,
протягом грудня 1942—жовтня 1944 р. у результаті проведених воєнних операцій чотирма Українськими
фронтами територія українських земель
була остаточно визволена від
гітлерівських загарбників. 8 жовтня 1944 р. було визволено останній населений
пункт УРСР у межах кордонів 1941 р. (с. Лавочне). 28 жовтня 1944 р. було
визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучасних кордонів України.
Українці ж як народ зустріли війну одними з
перших 1 вересня 1939 року – разом із першими німецькими бомбами, що впали на
Львів та інші міста, а завершили одними з останніх – 2 вересня 1945 року.
Повідомлення
домашнього завдання.
1. Опрацювати
підручник &35
2. Підготувати доповідь на тему « Внесок
українського народу в перемогу над нацизмом», або
відповісти на питання кросворду
Комментариев нет:
Отправить комментарий