Транспорт і зовнішньоекономічні звязки 9 клас

Транспорт і зовнішньоекономічні зв’язки

Основні види транспорту, їх характеристика, особливості застосування

Транспорт є сектором національного господарства, який забезпечує переміщення вантажів і населення, а тому він належить до виробничої сфери та сфери послуг.

Транспорт — специфічна галузь господарства. Він не створює, як інші виробничі сектори, нових матеріальних цінностей. Результатом роботи транспорту є переміщення вантажів і людей. Вантажний транспорт належить до виробничої сфери. Пасажирський, здійснюючи перевезення людей, належить до обслуговуючих галузей. Важливість транспорту полягає в тому, що він забезпечує зв’язки між галузями, підприємствами, регіонами країни, зарубіжними державами. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв’язки задля постачання сировини й продукції. Велика роль галузі у підвищенні рівня життя населення. У транспорті зайнято близько 6 % працівників господарського комплексу України.

Ще до середини XIX ст. в Україні розвивались лише гужовий та водні види транспорту. У другій половині XIX ст. почалось використання залізничного транспорту, а у XX ст. на нього припадала найбільша частка у вантажообігу України. Поступово частка його скоротилась, що було зумовлено більшими темпами розвитку автомобільного та трубопровідного видів транспорту. У пасажирообігу значно зросла питома вага автомобільного та повітряного видів транспорту, помітно знизилась роль водного транспорту.

Такі зміни зумовлені, значною мірою, виробничими особливостями окремих галузей транспортного комплексу. Переваги залізничного транспорту полягають у тому, що залізниці можна прокладати у будь-якому напрямку. Він забезпечує швидкий і регулярний рух незалежно від пори року. Для залізничного транспорту характерна масовість і порівняно низька собівартість перевезень. До його недоліків необхідно віднести низьку маневреність, необхідність додаткових робіт при перевезенні вантажів іншими видами транспорту, а також доволі високу вартість прокладання залізниць.

Транспортний комплекс складається із сухопутного, водного та повітряного видів. У сухопутному виділяють автомобільний, залізничний і трубопровідний; у водному — морський, та річковий. Специфічною галуззю транспортного комплексу є міський пасажирський транспорт.

Під час аналізу транспортного комплексу виділяють сукупність показників. Одним із них є обсяг перевезень, тобто кількість перевезених вантажів (пасажирів) за певний проміжок часу (рік, місяць, добу). Для обчислення роботи транспорту беруть до уваги й відстань перевезень. Добуток обсягу перевезень на відстань їхнього транспортування називають вантажо- або пасажирообігом і визначають відповідно у тонно-кілометрах і пасажиро-кілометрах.

Одним із важливих показників у географії транспорту є середня відстань перевезень, яку визначають відношенням вантажообігу до обсягу перевезених вантажів (пасажирообігу — до обсягу перевезених пасажирів) і виражають у кілометрах. Ця величина має значні відмінності для різних видів транспорту. Так, для вантажних перевезень середня відстань у залізничному транспорті України становить близько 500 км, трубопровідного і авіаційного — понад 700 км, річкового — близько 200 км, морського — понад 5 000 км, автомобільного — понад 15 км. Також у транспорті використовують поняття собівартість перевезень, яку розраховують як витрати на транспортування одиниці продукції. За допомогою цієї величини можна оцінити доцільність використання транспорту при перевезенні різних вантажів. Так, транспортування нафти водним транспортом утричі, а лісу — у 5 разів дешевше, ніж залізницею.

В Україні розвинуті всі види сучасного транспорту. Однак їхній загальний вантажообіг з 1990 по 2007 роки знизився більш як учетверо.

Для автомобільного транспорту характерна висока маневреність, що робить вигідним його використання на коротких відстанях. Трубопровідний транспорт, який забезпечує транспортування рідких і газоподібних вантажів, має найнижчу собівартість перевезень.

Морський транспорт теж характеризується малою собівартістю транспортування. Негативним для його використання є порівняно невелика швидкість переміщення та залежність від погодних умов. Розрізняють перевезення каботажні та закордонні. Каботаж — це плавання між портами однієї країни. Річковий транспорт вимагає незначних затрат на впорядкування природних шляхів, проте працює сезонно, а напрямки шляхів не завжди співпадають з потребами.

Перевагою повітряного транспорту є велика швидкість перевезень, недоліком — висока вартість, а тому він є переважно пасажирським.

Поєднання взаємопов’язаних видів транспорту, які задовольняють потреби господарства й населення у перевезенні вантажів та пасажирів, утворюють своєрідну транспортну систему країни. Вона утворена лінійними (шляхами сполучення всіх видів транспорту) і точковими елементами (пунктами зосередження вантажо-розвантажувальних робіт), рухомим складом (автомобілями, тепловозами тощо), службою перевезень. Серед точкових виділяють транспортні пункти (залізничні станції, річкові пристані, річкові і морські порти, автостанції, аеропорти) і транспортні вузли (місця сполучення різних чи однакових транспортних шляхів).

Залізничний транспорт в Україні посідає перше місце за вантажообігом (58 % усього вантажообігу країни) і за пасажирообігом (55 % усього пасажирообігу країни, 2015 р.). Експлуатаційна довжина залізниць загального користування становить близько 22 тис. км. Середня відстань перевезення однієї тонни вантажів залізничним транспортом становить 500 км, середня відстань перевезення одного пасажира залізничним транспортом — 120 км.

Перша залізниця (Львів — Перемишль) побудована в 1861 р. У 1865 р. прокладено залізницю Одеса — Балта, яку пізніше продовжили до Кременчука. Будували її, передусім, з метою полегшення експорту хліба із центральних районів України. До 1913 р. довжина залізничних магістралей становила близько 16 тис. км.

З 30-х років XX ст. розпочато електрифікацію залізниць. Зараз електрифіковані всі основні залізничні колії. Паровози замінені тепловозами та електровозами. Найгустіша мережа залізниць у Донбасі, Придніпров’ї та західній частині Лісостепу. Для України середня щільність залізниць становить 38 км на 1 000 км²; у Донбасі — 52 км на 1000 км², а на півдні — 27 км на 1 000 км².

Серед залізниць, які забезпечують внутрішні зв’язки, важливе значення мають: Донбас — Кривий Ріг, Харків — Сімферополь, Київ — Львів, Львів — Одеса, Харків — Херсон, Львів — Чоп. З міжнародних залізничних магістралей основними є: Донбас — Ростов-на-Дону, Харків — Вітебськ, Київ — Москва, Володимир-Волинський — Катовіце, Львів — Краків, Чоп — Прага, Чоп — Будапешт. Найбільші залізничні вузли: Київ, Харків, Донецьк, Одеса, Львів, Дніпро, Фастів, Жмеринка, Козятин, Апостолове, Конотоп, Коростень та інші.

Основну частку в перевезеннях залізницями становлять промислові вантажі: залізна руда, кам’яне вугілля, будівельні матеріали, ліс, цемент, мінеральні добрива та ін. Залізничним транспортом перевозять також велику кількість зерна, цукрових буряків.

Автомобільний транспорт має велике значення для перевезення на короткі відстані, хоча собівартість перевезень, порівняно із залізничним транспортом, є вищою. Особлива роль автомобільного транспорту в обслуговуванні будов та аграрних господарств, нині ним перевозять 24,5 % вантажів. Оскільки транспортують автомобілями вантажі на значно коротші відстані (середня відстань — 35 км), ніж залізницями чи трубопроводами, то питома вага автомобільного транспорту у вантажообігу невисока (5 %). За пасажирообігом в Україні він посідає друге місце у транспортному комплексі після залізничного. Середня відстань перевезень одного пасажира становить 14 км.

У нашій країні створено порівняно густу мережу автомобільних шляхів з твердим покриттям. Загальна довжина автомобільних шляхів перевищує 170 тис. км, з яких 164 тис. км — з твердим покриттям.

Найважливіші магістралі: Київ — Брест, Харків — Москва, Дніпро — Сімферополь, Львів — Київ, Київ — Одеса тощо. Майже кожний обласний центр став великим вузлом автошляхів. Найбільші серед них: Київ, Харків, Львів, Дніпро, Донецьк.

Проблемами залізничного й автомобільного транспорту є забезпечення пальним та оновлення рухомого складу. Використання рідкого палива призводить до сильного забруднення повітря важкими металами й канцерогенами. Тому необхідно використовувати фільтри, переводити автомобільний транспорт на альтернативне пальне та газ, а залізничний — на електротягу. Проблему забезпечення вантажними автомобілями різних модифікацій, а також електровозами та дизельними поїздами розв’язують на підприємствах Кременчука та Луганська.

Недостатня в Україні й довжина автомобільних та залізничних шляхів, їхня якість. Це спричиняє сповільнення швидкості доставки та зниження якості вантажів, аварійні ситуації на дорогах. Крім будівництва шляхів з твердим покриттям, важливим є будівництво паралельних колій на залізницях.

Проблемами міського транспорту (трамвайного, тролейбусного, автобусного, метро) є оновлення рухомого складу, зростання обсягів пасажирообороту. Автобусний транспорт у місті є одним з основних забруднювачів довкілля відпрацьованими газами, а тому його необхідно переводити на газ, замінювати електротранспортом. Станом на 1.01.2014 р. довжина тролейбусних ліній в Україні становила 4,4 тис. км, трамвайного — 2,0 тис. км. Метрополітени діють у трьох містах України: Києві, Харкові, Дніпрі (загальна довжина станом на січень 2014 р. становила 112,0 км). Цей транспорт доцільно використовувати лише у містах-мільйонерах. У перспективі лінії метро мали б діяти в Одесі й Донецьку.

Трубопровідний транспорт дає змогу подавати на великі відстані нафту, продукти її переробки, природний газ. Газ становить близько 2/3 обсягів транспортування продукції трубопроводами, менше третини припадає на нафту. Загальна довжина трубопроводів в Україні сягає понад 40 тис. км, з яких 87 % припадає на газопроводи, а 13 % на нафто- і нафтопродуктопроводи. Газопровід уперше в Україні проведений у 1924 р. з Дашави до Дрогобича. Найважливіші нафтопроводи, що подають на підприємства вітчизняну нафту: Долина — Дрогобич, Битків — Надвірна, Охтирка — Гнідинці — Прилуки — Кременчук — Херсон. В Україну подають нафту трубопроводами Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон — Одеса та «Дружба» (протяжність у межах України — 680 км), який транспортує російську нафту в Україну та Європу.

Нафтопроводи нині постачають 94 % усієї нафти, яку споживає Україна. У державі діє 12 нафтопроводів загальною протяжністю 2,6 тис км з діаметром труб 720 мм. Середня відстань транспортування однієї тонни вантажу трубопроводами становить 955 км.

Серед газопроводів внутрішньодержавне значення мають Шебелинка — Київ, Шебелинка — Харків, Шебелинка — Дніпро — Кривий Ріг — Одеса, Угорське — Івано-Франківськ, Глібівка — Сімферополь.

Через територію України проходять міжнародні газопроводи: «Братерство», «Союз» і «Прогрес», які постачають газ з Росії в Угорщину, Словаччину та країни Західної Європи. У нашу країну газ подається з родовищ Росії та Туркменістану. Загальна довжина газопроводів — 33 тис км. Трубопровідний транспорт потребує вдосконалення та поліпшення стану, оскільки тут бувають аварійні ситуації.

Умовами для розвитку морського транспорту в Україні є прямий вихід до Чорного та Азовського морів, що з’єднують її територію з Атлантичним океаном.

Розвитку морського судноплавства сприяє вигідне транспортно-географічне положення, зокрема вихід до країн середземноморського басейну, тривалий період навігації. Чорне море (окрім Одеської затоки) не замерзає, а тому судноплавство на ньому (частково за допомогою криголамів) можливе впродовж усього року, а на Азовському — протягом 8-9 місяців.

Від 2014 р. відбувається перерозподіл вантажо- та пасажиропотоків в межах української акваторії Чорного та Азовського морів, що викликано військовими діями.

Морський транспорт використовує судна різних типів: пасажирські, вантажопасажирські (зокрема пароми), суховантажні (лісовози, контейнеровози) паливні (танкери), а також комбіновані, риболовні, службово-допоміжні тощо. Флот в Україні нараховує 21 тис. суден.

Сучасні чорноморський та азовський флоти складаються з вантажних суден великої вантажопідйомності й швидкісних пасажирських суден, у тому числі на підводних крилах. Для того, щоб морський транспорт надійно працював, потрібне добре оснащене портове господарство, здатне здійснювати досить дорогі на сучасному етапі навантажувально-розвантажувальні операції. Це зумовлює доцільність використання цього виду транспорту на далекі відстані (понад 900 км).

За останні роки збільшилось перевезення цим видом транспорту нафти та нафтопродуктів, зерна, машин, устаткування, продуктів харчування. Серед нетрадиційних вантажопотоків можна виділити імпорт зрідженого газу, експорт марганцевої руди, цементу, сірки, мазуту.

Порти мають свою спеціалізацію, тобто пристосовані до прийому чи навантаження певних видів вантажів (лісові, насипні, наливні). В Україні на кінець 90-х років XX ст. діяло 18 морських торгових портів і чотири рибних. Значення порту можна оцінити за його річним вантажообігом.

Головний порт Чорного моря — Одеса. Це універсальний порт, вантажообіг якого становить понад 20 млн т (20 % вантажообігу морського транспорту України). Другий за значенням, але першим за рівнем технічного оснащення, є Чорноморський порт. З цих портів транспортують сировину, продукцію машинобудування, сільського господарства. Важливе значення мають також морські порти у Херсоні, Миколаєві, Ізмаїлі, Севастополі, Ялті, Феодосії, Керчі. Щоправда, кримські сьогодні не мають використання в господарстві України.

За останні роки близько 15 % загального обсягу перевезень припадає на малий (у межах одного моря — Чорного чи Азовського) та великий каботаж.

У тісній взаємодії з морським і залізничним транспортом працює річковий. Він має важливе значення для внутрішніх перевезень, хоч значно поступається залізничному й морському за вантажообігом. У структурі перевезень переважають будівельні матеріали (96 %), а також руди, кам’яне вугілля, нафтопродукти, метал, зерно.

Загальна довжина водних судноплавних шляхів, що експлуатують в Україні, помітно скорочується. На 2015 р. загальна протяжність становила лише 2,2 тис. км (для порівняння: 1990 р. — понад 4 тис км). Найдовша водна артерія — річка Дніпро (1 200 км).

До основних водних шляхів належать річки: Дніпро з Десною та Прип’яттю, а також Південний Буг, Сіверський Донець, Дністер, Дунай. Дніпром з притоками, Дунаєм здійснюють міждержавні зв’язки з Румунією, Словаччиною. На решті річок переважають внутрішньообласні перевезення, де інколи 100 % становлять будівельні вантажі. Найбільшими річковими портами (всього 13) є: Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Ізмаїл, Рені.

Важливе значення має повітряний транспорт країни. Основна його перевага — велика швидкість перевезень. Для сучасних літаків вона перевищує 900 км/год. Тому авіацію використовують для перевезення пасажирів, поштових та інших цінних вантажів, а також таких, що швидко втрачають свою якість. Найбільші серед аеропортів України розташовані в Києві (Бориспіль, Жуляни), Харкові, Львові, Сімферополі, Донецьку.

Понад 60 % повітряних перевезень припадає на міжнародні авіарейси. Так, Київ сполучений авіалініями з 55 країнами.

Для подальшого розвитку повітряного транспорту важливим є широке оснащення аеропортів автоматичними системами посадки та злету літаків, модернізація всього комплексу обслуговування. Необхідно розширити кількість аеропортів міжнародного сполучення, знизити собівартість внутрішніх перевезень пасажирів.

Зовнішньоекономічні зв’язки України

Для зовнішніх зв’язків держави важливе значення має її економіко- та політико-географічне положення, яке передбачає оцінку розташування у певному регіоні світу, рівня економічного розвитку, політичної орієнтації сусідніх країн, віддаленості від осередків конфліктів, які постійно відбуваються у світі тощо.

Україна географічно розташована у центральній частині Європи, помірному поясі, де найбільшого розвитку досягла сучасна людська цивілізація, де перетинаються транспортні артерії, що простягаються із Західної Європи у Східну Європу та Азію. Політично нашу країну відносять до Східної Європи як таку, що в складі СРСР будувала соціалізм. Сьогодні Україна належить до постсоціалістичних держав, оскільки вона зробила значні кроки в напрямку демократизації політичної системи та становленні ринкової економіки.

Усі сім країн, що мають безпосередній сухопутний кордон з Україною, теж належать до постсоціалістичних, а тому мають значні проблеми у реформуванні економіки та інших сфер життя суспільства. Такі сусідні держави як Польща, Словаччина, Угорщина зробили багато у цьому напрямку, а тому їхні господарські комплекси нарощують випуск конкурентоздатної продукції, зростає загальний рівень життя їх громадян. Ці країни та Румунія впевнено рухаються до вступу в європейські економічні, політичні та військові організації. Інші держави, які утворились унаслідок розвалу СРСР, перебувають у стані затяжної економічної кризи.

З півдня Україна має вихід до внутрішніх Чорного та Азовського морів, де через море її сусідами є Болгарія, Грузія і Туреччина. Перші дві також належать до постсоціалістичних, а Туреччина — до країн з ринковою економікою, що за рівнем розвитку наближається до західноєвропейських держав.

Негативний вплив на політико-географічне положення України мали військові конфлікти в 90-х роках XX ст. у Боснії й Герцеговині, Чечні, Грузії, Молдові.

Наша країна відстає від багатьох розвинутих країн світу за технологічним рівнем виробництва, якістю продукції тощо. Але є позиції, за якими Україна є лідером у світі. Так, ми виділяємось у світовому господарстві чорною металургією, видобутком залізної та марганцевої руди, виробництвом сталі (37,5 млн т), мінеральних добрив (2,5 млн т), видобутком вугілля.

Виділяється Україна в світі й деякою продукцією машинобудування, особливо ракето-космічної техніки, судно- та літакобудування.

Україна посідає помітне місце у світовому виробництві сільськогосподарської продукції. Так, вона посідає сьоме місце у світі (після Китаю, США, Індії, Росії, Франції та Канади) за збором пшениці, п’яте місце (після Росії, Польщі, Німеччини, Білорусі) — за обсягом валового збору жита, шосте — за вирощуванням вівса, четверте — ячменю, третє (після США і Франції) — цукрового буряка, шосте — за вирощуванням картоплі.

З більшістю із перелічених видів продукції Україна намагається вийти на світовий ринок. Зокрема, товари від нас вивозять у 107 країн світу. Однак, близько 80 % обсягу імпорту становить сировина.

Зв’язки держави з іншими країнами світу називають зовнішніми. За змістом серед них виділяють політичні, економічні, культурні, гуманітарні, наукові та інші.

Політичні зв’язки виникають у результаті зустрічей керівників держав, парламентів, урядів, а також представників владних структур, громадських організацій. Важливу роль відіграють стосунки з міжнародними організаціями, членом яких є Україна (ООН, Європарламент та ін.), або прагне вступити чи співпрацювати на певних умовах. Налагодження та зміцнення політичних стосунків створюють сприятливі умови для розвитку всіх інших видів співробітництва між країнами.

Особливо велике значення мають економічні зв’язки, які здійснюють у формі зовнішньої торгівлі, міжнародної спеціалізації та кооперування, вкладення капіталів, обміну робочою силою, науково-технічною інформацією, послугами.

Зовнішня торгівля — одна з найдавніших форм економічних зв’язків між країнами, яка полягає у вивозі одних товарів за межі держави (експорт) та ввезенні інших з-за кордону (імпорт). Обсяги її, як правило, визначають зовнішньоторговим обігом, тобто сумою експорту та імпорту, виражених у грошовій формі.

Міжнародна спеціалізація та кооперування здійснюється між підприємствами різних країн. Найхарактерніші вони для машинобудівного комплексу при спільному виробництві деталей, вузлів, готової продукції.

Вкладення капіталів полягає у наданні коштів чи матеріальних ресурсів підприємцями однієї країни для будівництва, переобладнання господарських об’єктів іншої, створення спільних підприємств.

Обмін робочою силою відбувається в результаті виїзду громадян на роботу в інші країни.

Усе більшої ваги у наш час набирає обмін науково-технічною інформацією, тобто найновішими досягненнями в науці, техніці, технології.

Важливу роль в економіці країн відіграють міжнародні послуги, серед яких найпоширеніші такі: транспортні, надання фінансових кредитів, обмін туристськими групами і т. ін.

З моменту проголошення незалежності України, при сприянні української діаспори та деяких міжнародних організацій, нашій держави надавалась значна гуманітарна допомога. Наприклад, безкоштовне надання лікарських препаратів, новітнього медичного обладнання, стажування викладачів та студентів у зарубіжних вузах, учнів у школах США, сприяння розвитку видавничої справи, виданню шкільних та вузівських підручників тощо. Найбільшу роль у здійсненні гуманітарної допомоги в Україні відіграють Канада, США, ФРН.

За тривалістю зовнішні зв’язки бувають епізодичні та постійні. Налагодження різноманітних за змістом і формою взаємовигідних, довготривалих зв’язків є важливою передумовою для виходу України з економічної кризи й повноцінного входження у світове співтовариство.

Зовнішньоекономічна діяльність України визначається багатьма чинниками. Серед них важливу роль відіграють політико- та економіко-географічне положення, ресурсний потенціал, рівень економічного розвитку, галузева структура народногосподарського комплексу, розвинутість транспортної мережі тощо. Основною складовою зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з країнами світу. Зовнішньоторговий обіг після проголошення Україною незалежності помітно знизився. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі України становив у 2015 р. 38 млрд доларів США. Характерно, що обсяги експорту та імпорту в Україні є зрівноваженими і становлять по 23 млрд дол. США.

За даними 2015 року, основним торгівельним партнером України є Євросоюз, частка якого в українському експорті становить понад 3 %, імпорту — майже 41 %. Серед країн єврозони основними торгівельними партнерами є Німеччина, Польща та Італія.

Найсуттєвіші експорті поставки серед країн ЄС здійснювалися до Італії (чорні метали, зернові культури, жири та олії), Польщі (чорні метали, руди, шлак) та Німеччини (одяг, тканини). Найбільші імпортні надходження серед країн ЄС здійснювалися з Німеччини (паливо, нафта та нафтопродукти, машини, гранспортні засоби), Польщі (паливо, пластмаси, полімерні матеріали) та Угорщини (паливо, машини, пластмаси, полімерні матеріали).

Помітною у зовнішньоторгівельному обігу є роль Китаю (до цієї країни експортують руди металів, зернові культури, жири та олії, а імпортують — електричні машини, пластмаси, полімери), Туреччини (чорні метали, насіння та плоди олійних рослин, добрива) та Єгипту (експортуються чорні метали, зернові культури, жири та олії).

Експортує Україна переважно продукцію чорної металургії (залізну та марганцеву руди, чавун, сталь, прокат), хімічної промисловості (самородну сірку, мінеральні добрива), агропромислового комплексу (цукор, олію, масло, м’ясо, овочі, фрукти), а також деякі машини та обладнання (автобуси, тепловози, вагони, судна, літаки, трактори, прокатні стани, турбіни, штучні алмази та алмазні інструменти, металообробні верстати).

Серед імпортованої продукції основними є нафта, газ, концентрати кольорових металів, промислове устаткування, сільськогосподарська техніка, медичне обладнання, товари хімічної, легкої промисловості, бавовна, ліс, папір, цитрусові, кава та ін.

Дуже важливе значення у зовнішній торгівлі має співвідношення в експорті та імпорті сировини й готових виробів, їхній асортимент. Найвигідніше для країни, коли в експорті переважає наукомістка готова продукція, а в імпорті — сировинна група товарів.

Для структури імпорту в Україну, навпаки, характерне зростання питомої ваги товарів масового споживання. Це пояснюють не лише тим, що товари, які ввозять, мають вищу якість і є дешевшими порівняно з вітчизняними, але й потребами в імпортуванні обладнання для модернізації підприємств різних галузей.

Швидкими темпами нарощуються міжнародні коопераційні зв’язки між вітчизняними та підприємствами різних країн, утворюються спільні підприємства з участю іноземних капіталів. Однак, поки що лише близько 10 % з них зайняті виробництвом продукції, а решта діють переважно у торгівлі та галузях сфери послуг.

Значно зросла чисельність українських громадян, що вимушені виїжджати на роботу в інші країни.

Щодо обміну науково-технічною інформацією, то Україна належить до держав, що переважно отримують наукові послуги. Хоча за міжнародними оцінками, науковий потенціал України є другим за значенням національним багатством після виробничого. Однак структура наукового комплексу неефективна, а тому лише 10 % його працює на світовому рівні.

Подібна ситуація і з обсягами міжнародного туризму, які потребують значного розширення, відповідно до значного рекреаційного ресурсного потенціалу країни.

Перевірти себе

1. Транспорт України - https://learningapps.org/1401398

2. Машинобудування України - https://learningapps.org/9291408

3. Транспорт - https://learningapps.org/2297397